Біографія, Бірюков Д. А.

birukov
birukov1
Бирюков Д.. birukov2

.

.

 

БІРЮКОВ Дмитро Андрійович (19.08.1904 (1904-09-01) — 08.01.1969,), фізіолог, доктор медичних наук (1935), професор (1935), академік Академії Медичних наук СРСР (1962). З дворян. Народився в місті Новочеркаську тодішньої області Війська Донського, помер у місті Ленінграді.

Закінчив медичний факультет Ростовського державного університету (1927). Ще студентом почав спеціалізуватися по фізіології під керівництвом Н. А. Рожанського (Рожанський Микола Аполлінарійович (1884-1957) — російський фізіолог, академік АМН (1945) http://www.donvrem.dspl.ru/Files/article/m13/0/art.aspx?art_id=204 ).
У 1928 році, перебуваючи у відрядженні, працював в Інституті експериментальної медицини у І. П. Павлова, вивчаючи закономірності фізіології вищої нервової діяльності.
Завідував кафедрами фізіології Ростовського педагогічного інституту (1935-1938), нормальної фізіології Воронезького медичного інституту (1938-1949), порівняльної фізіології і патології 2-го Московського медичного інституту (1949-1950), 1-го Ленінградського медичного інституту (1953-1955).
У 1944-1949 рр. Д. А. Бірюков — директор Воронезького медичного інституту, з 1950 — інституту експериментальної медицини АМН СРСР, яким беззмінно керував 19 років і завідував створеним ним Відділом порівняльної фізіології.
З 1950 року Д. А. Бірюков — головний редактор «Физиологического журнала СССР имени И. М. Сеченова».
Активно брав участь у проведенні сесії АН СРСР і АМН СРСР з питань вчення І. П. Павлова в 1950 р.

Основні напрямки дослідної роботи пов’язані з вивченням рефлекторної діяльності і регуляторних механізмів організму. Ідея порівняльно-фізіологічного аналізу отримала найбільш повне вираження пізніше. Період же до цього терміну був заповнений дослідженнями з патофізіології експериментальної травми головного мозку і
рефлекторної регуляції серцево-дихальної системи.
Д. А. Бірюков є автором численних досліджень з еволюційної та порівняльної фізіології, патології вищої нервової діяльності. Поряд з питаннями порівняльної фізіології велику увагу Бірюков приділяв проблемам порівняльної патології (органічної та функціональної).
Він відкрив ряд особливостей безумовнорефлекторного слиновиділення у людини (1935), виявив безперервність секреції на харчові речовини, вплив на слиновиділення другої сигнальної системи та ін, констатував наявність барорецепторів в твердій мозковій оболонці (1943).

Один з творців нового наукового напрямку — екологічної фізіології нервової діяльності, розробляв концепцію про її цілі і завдання. До першочергових завдань екологічного підходу він відносив вплив клімату на життєдіяльність організму і вважав за необхідне вивчати вплив природних енергій на розвиток людини, розглядаючи фізіологію людини в екстремальних умовах як один з найважливіших розділів фізіології людини. У цьому напрямку ним в 1966 році були організовані систематичні дослідження з адаптації людини в екстремальних умовах Антарктиди.
Проводив дослідження еволюції фізіології та порівняльної фізіології і патології вищої нервової діяльності, пов’язаних з екологічним напрямком.

В останні роки життя займався питаннями еволюції умовного і безумовного гальмування, еволюції механізмів тимчасових зв’язків у тварин — аж до найпростіших і створив концепцію збуджувального і гальмівного процесів, загальнобіологічна значимість якої визначена в двох головних взаємозалежних аспектах: в положенні про еволюційну роздільність виникнення збудження і гальмування, вторинності формування гальмівного процесу; в уявленнях про еволюційне вдосконаленні гальмівного процесу, різних його форм.

Автор праць з філософських і методологічних проблем фізіології та медицини. Автор книг: «Безусловные слюнные рефлексы человека» (Ростов, 1935), «Материалы к вопросу о рефлекторной регуляции сердечнососудистой системы» (Воронеж, 1946), «Экологическая физиология нервной деятельности» (Ленинград, 1960) та інші.
Почесний член Чехословацького медичного товариства ім. Я. Пуркіне (з 1962), почесний доктор Карлова університету в Празі (з 1957).

Про Дмитра Андрійовича згадує Святослав Медвєдєв у своїй книзі «Наталья Бехтерева – какой мы ее знали» : «Це був неабиякий чоловік, який очолював НДІЕМ майже двадцять років. У нього був принцип: ранок — не для дирекції.
Дмитро Андрійович був непоганим директором, але до моменту приходу НП (Наталія Петрівна Бехтерева) у нього абсолютно розладналося здоров’я. Він любив свій відділ, проте на весь інститут, швидше за все, просто не вистачало сил. Ситуація була настільки критичною, що він отримав орден Леніна до шістдесятиріччя раніше самого дня народження. Боялися, що не дотягне. А коли немає чіткого керівництва — погано.
Прихід НП був для нього подарунком долі. Вони були знайомі по науці, і сім’ями. І найголовніше, він міг їй довіряти. Вона не рвалася до його посади і була дуже енергійною, яка знає. А НІІЕМ — багатопрофільний інститут університетського типу. Це і фізіологія, і біохімія, та імунологія, і генетика, і мікробіологія. Дуже рідко керівник вникає в проблеми всіх відділів. НП — вникала. Природно, остаточне рішення Бірюков залишав за собою, але НП все більше і більше ставала, як кажуть чиновники, «на господарстві». Але тільки — після трьох годин. До цього — наука ». … Директором ІЕМа був тоді академік АМН Дмитро Андрійович Бірюков. Якось він розповідав мені, що намагався попередити Бехтереву про «ножиці» між бажаним і можливим, про те, що чимало років знадобиться їй, щоб пробити стіну недовіри медицини, її інерційність. Та слухала ввічливо, спокійно, і на її обличчі проникливий Бірюков читав: «Проблема має бути вирішена, і вона буде вирішена». http://libatriam.net/read/310721/0/

Наведемо також згадку про Дмитра Андрійовича в бібліографічному вказівнику Олександра Даниловича Ноздрачьова:
«Великий вплив на формування його наукових інтересів і вибір творчого шляху зробили праці К. Бернара, І.П. Павлова, Дж. Ленглі, Л.А. Орбелі, В.Н. Чернігівського. В кінці 50-х років Олександр Данилович приходить до Інституту експериментальної медицини, де під керівництвом і при дружній увазі академіка АМН СРСР Д.А. Бірюкова починає дослідження в галузі фізіології нервової системи. Результати не змусили себе довго чекати. Вони стали основою для публікацій в Доповідях АН СРСР та інших виданнях серії статей і першого в країні огляду по фізіологічним властивостям і механізмам дії серотоніну. Робота високопрофесійного і енергійного фахівця не залишилася непоміченою. Він отримує пропозиції перейти в інші інститути і лабораторії, працювати в інших областях фізіології, проте залишається вірним раз і назавжди обраному напрямку». http://refdb.ru/look/3441014-pall.html

Про Бірюкова Д.А. в книзі «Ростовский государственный медицинский университет» (2000г.) :birukov_джерело

«Д.А. Бірюков — закінчив медичний факультет Північно-Кавказького університету в 1927р. Закінчив аспірантуру по кафедрі нормальної фізіології (проф. Н.А. Рожанський). Доктор медичних наук, професор. Зав. кафедрою і директор Воронезького медичного інституту. Директор Інституту експериментальної медицини АМН СРСР. Почесний член товариства Пуркіньє (Чехословаччина). головний редактор «Физиологического журнала им. Сеченова».

 

Помер 8 січня 1969. На одному з корпусів Інституту експериментальної медицини м. Санкт-Петербурга  ( http://iemrams.spb.ru/russian/rusinfo.htm ) в 1970 році встановлена меморіальна дошка, присвячена йому.
Похований на Санкт-Петербуржському Богословському цвинтарі (майданчик Військово-Медичної академії). http://nekropol-spb.ru/main/cemeteries/bogoslovskoe/birukov-dmitriy-andreevich/
Бирюков Д. Богословское кладб

 

 

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>