біографія, Марія Монтессорі

Такою бачать Марію Монтессорі нинішні італійці (світлини з фільму Maria Montessori: una vita per i bambini):
Maria_Montessori
Maria_Montessori

Нижче наведені світлинки не актриси, а справжньої Марії Монтессорі, італійського педагога, творця оригінальної педагогічної системи, що заснована на ідеї вільного виховання.

Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870 року в маленькому італійському місті Чіаравелла (Charvalle,Кьяравалле). Вона була єдиною дитиною в сім’ї.  Її батько Алесандро Монтессорі — високопоставлений державний чиновник, мати Ренільда Стопані з одного з найстаріших в Італії роду, що славився освіченістю і вченістю.
Мати була для того часу досить освіченою жінкою, і все життя, як могла, допомагала дочці. Батько ж, навпаки, досить довго не схвалював бажання дочки вчитися, адже тодішній католицизм не заохочував жінку здобувати освіту.:
Maria_MontessoriotecMaria_Montessorimat

Про дитинство Марії відомо небагато, лише тільки те, що її сім’ї було зроблено все, щоб в майбутньому вона могла реалізувати високе людське призначення, хоча в суворій католицькій Італії це не відповідало звичному становищу жінки.
В 1876 р. — Марія учениця початкової школи, де проявляла великий інтерес до навчання. Особливе місце серед усіх дисциплін займала математика, підручник з якої дівчинка брала навіть в театр. Вирішуючи в напівтемряві завдання, вона раділа кожному знайденому неординарному рішенню. У неї виявляється схильність до математичних і природничих наук і вже в 12 років завдяки своїй дисциплінованісті та організованісті в роботі, наполегливості та тяги до пізнаннята її визначають в школу нового типу з природничим і технічним ухилом, в котру до цього приймали лише юнаків.  У 1890 році вона поступає до Римського університету  на природничо-науковий факультет. Під час навчання вона захопилася природознавством, і зробила свій професійний вибір — вирішивши стати дитячим лікарем, подає документи на медичний факультет. У ті часи це було неможливо, адже медицина була привілеєм чоловіків, проте завзятість Марії знову дала свої плоди.
Будучи студенткою університету, Монтессорі активно виступала за соціальні права жінок, стала одним з лідерів руху за рівноправність жінок, і була висунута делегатом Міжнародного конгресу жінок у Берліні.:
Maria_Montessori01Maria_Montessori02

У 1896 р. — з відзнакою складає випускні іспити, захищає дисертацію з психіатрії і в 26 років стає першою в Італії жінкою — доктором медицини.
Maria_Montessori03
Марія Монтессорі отримала приватну практику, працюючи в університетській клініці асистенткою лікаря. Тут вона вперше зіткнулася з дітьми з обмеженими можливостями. Її вразило, що ніхто не сприяє просуванню цих дітей вперед, вони надані самі собі. Навколишнє обстановка не пробуджувала у дітей ніяких активних корисних дій. Вони були ізольовані від світу, надані самі собі, і були схожі на бранців.
Спостерігаючи за нещасними, Монтессорі зміцнилася в думці, яка стала головною ідеєю її педагогічної системи — це створення спеціального розвиваючого середовища для дитини. Згодом це стане відправним пунктом її педагогічної системи.
Занурившись у проблеми лікування та навчання дітей з обмеженнями в розвитку, Монтессорі вивчала праці французьких психіатрів — Едуарда Сегена і Гаспара Ітара, переводить їх праці, після чого дійшла висновку, що слабоумство — це проблема більшою мірою педагогічна, ніж медична. І вирішувати її треба не в лікарні, а в дитячих садках і школах. Це йшло врозріз із суспільною мораллю. Під впливом ідей Сегена та Ітара Марія розробляє власний метод розвитку органів чуття у розумово відсталих дітей.
Поряд з педагогікою та психологією, Монтессорі активно вивчає антропологію, а саме, питання еволюційного розвитку людини, природні фактори і навколишнє соціальне середовище, що впливають на розумовий розвиток дитини.
У 1989 році у Марії Монтессорі народився син. Її відносини з коханим через заборону шлюбу очікуваною свекрухою, на жаль, не привели до заміжжя, і вона, зважаючи на тогочасні жорсткі правила суспільної моралі, змушена була віддати свого сина на виховання до інтернату, вирішивши присвятити себе чужим дітям, немов-би спокутуючи свою вину перед рідною.  Лише через багато років, коли син вже стане дорослим, вони знову зустрінуться.
Спочатку Марія Монтессорі веде дослідження в інституті експериментальної психології при Римському університеті, а в 1900 році — очолює «Державну ортофреничну школу для дітей з порушенням інтелекту» — перший навчальний заклад в Європі для дітей з відхиленнями у розвитку, що був відкритий Лігою жінок Італії. В цій школі всього за три місяці за висновком комісії, що завітала з перевіркою, домоглася приголомшливих результатів у роботі з розумово відсталими дітьми. У цей час у неї формуються основи її майбутньої педагогічної системи.:

Maria_Montessori04

У 1904 році Марія отримує кафедру антропології в Римському університеті, проводить різні антропологічні дослідження в галузі педагогіки. Паралельно вона вивчає педагогіку для розумово-відсталих дітей у медико-педагогічному інституті.

Марія Монтессорі багато працює з дидактичним матеріалом Сегена, удосконалюючи ії, пробує розвивати свою власну методику навчання дітей письму і читанню.  Її підтверджена практикою заява про первинність саме письма, а не читання у дошкільнят стала справжньою сенсацією, адже до цього беззастережно вважалося навпаки.
Монтессорі проявляє інтерес до методики роботи зі здоровими дітьми. Тепер вона вивчає педагогіку розвитку здорової дитини.
6 січня 1907р. за підтримки італійського мільйонера Едуардо Таламо у Сан-Лоренцо (район Риму) відкрито перший будинок дитини «Casa dei bambini», де Марія випробувала свій метод на здорових дітях (вона працювала в якості педагога і лікаря). Його мешканцями стають 50 занедбаний дітлахів від 2 до 6 років з найбідніших верств населення найближчих околиць. Марія Монтессорі стала керівницею дитячого закладу, замовляє сенсомоторні матеріали, підбирає меблі, обладнавши будинок таким чином, щоб у ньому було цікаво дітям різного віку, а виховання в якому було засновано на принципах Монтессорі, найважливіший з яких звучить як звернення дитини до дорослого: «Допоможи мені це зробити самому».
У 1908 році відкривається друга школа Монтессорі, а роком пізніше Марія Монтессорі проводить свій самий перший курс з підготовки Монтессорі-вчителів. На ньому навчалося 100 наставниць. Метод Монтессорі починає свій тріумфальний хід по всьому світу, активно впроваджуючись в життя. Виходить у світ перша книга «Мій метод» (в 1913 році вона перекладена на російську мову «Будинок дитини. Метод наукової педагогіки»).:
Maria_Montessori01Maria_Montessori02

З 1912 р. відкриваються курси з Монтессорі-педагогіки, приїжджають педагоги з Лондона, Барселони, Парижа, з різних країн, у тому числі і з Росії.  Марія теж здійснює поїздки по світу, її лекції користуються феноменальним успіхом!
У 1913 році Монтессорі проводить в Римі перший міжнародний курс, куди приїхали не тільки італійські вчителя, а й педагоги з європейських країн, а також Австралії, Африки, Індії, Китаю, США, Канади. В цьому ж році відбулася перша поїздка М.Монтессори в Америку з циклом лекцій, які викликали там справжній бум. Там створюється Монтессорі-Асоціація (Montessori Educational Association).
У 1915 році в США в Сан-Франциско на міжнародній виставці Марія Монтессорі з блиском демонструє свій метод американцям у спеціально організованому класі за склом, який створили за її проектом виставковому павільйоні.
В Росії в ті роки Монтессорі-педагогіка викликала великий інтерес. У 1913 р. натхненна поїздкою до Італії, Юлія Фаусек відкриває в Санкт-Петербурзі перший у Росії монтессори-сад, який працював за новим методом. У 1916 вона ж заснувала «Товариство вільного виховання». А.В.Луначарский сприяв проведенню серії експериментів по впровадженню принципів цієї прогресивної педагогіки в систему освіти. У 1926 навіть розглядалося питання про перехід дошкільних закладів на новий метод виховання. Але ці експерименти викликали невдоволення Сталіна, скільки-небудь широке поширення методу Монтессорі було заборонено, а самій Монтессорі був привласнений ярлик «реакційного педагога». Остання в СРСР дитяча група, в якій Фаусек працювала за системою Монтессорі, була закрита в 1930. Про Монтессорі-методі в Росії не згадували більше шістдесяти років — до початку 90-х.
Курс лекцій, які читала професор Монтессорі, був опублікований окремою книгою («Антропологічна педагогіка»), в 1910 англійською мовою вийшла книга Метод Монтессорі, яка відразу була переведена на 20 мов світу. У Росії ця книга була видана в 1913 під назвою «Будинок дитини. Метод наукової педагогіки»  (На фото друге видання). :M_Montessori_Dom_rebenka

 

 

 

 

У 1922 р. уряд Італії призначає її державним інспектором шкіл.  В 1929 р. — Марія разом з сином Маріо організовує Міжнародну Монтессорі-асоціацію (AMI-Association Montessori-International) яка діє і понині, створює спеціальний коледж і школу. На відкритті коледжу М.Монтессори сказала, що її не цікавить політика, а головним для неї є створення умов для вільного розвитку і виховання дітей.

Maria_Montessori05

Maria_Montessori06

 

 

 

 

 

 

 

 

У багатьох країнах світу виникають Монтессорі рухи. Популярність методу в Європі зростає. Монтессорі запрошують до Іспанії, потім до Англії. Саме там вона знайомитися з Ганді, який відвідав курс в 1932 році (мова про Моханда́с Карамча́нд «Маха́тма» Га́нді, одного з керівників та ідеологів руху за незалежність Індії від Великобританії).

Однак політика незабаром сама стала впливати на вільні школи Монтессорі.
У Росії, на догоду ідеям поголовного колективізму, дитячі сади Монтессорі були заборонені і закриті. В Іспанії вони також були заборонені, а у фашистській Німеччині та Італії вони були розгромлені войовничими націонал-соціалістами.
Після встановлення фашистського режиму в Італії Монтессорі довелося емігрувати: рятуючись від переслідувань, вона їде спочатку в Іспанію, потім до Голландії, а в 1936 (чи в 39?) році — в Індію, де вимушено проведе з сином сім довгих років.   Їм, як представникам Італії — країни, яка у другій світовій війні підтримувала фашистський режим Гітлера, заборонили покидати Індію до кінця війни. М. Монтессорі, відзначивши своє сімдесятиріччя, продовжує активну педагогічну діяльність.
В 1939-1946 р.р. Марія живе і працює в Індії. За цей час вона навчила своїй методиці більше тисячі вчителів.

Mon-ind

Марія Монтессорі в аеропорту Карачі з паном Ямшедом Нуссерван’ї, 1939 рік

Її наукові інтереси все більше зосереджуються на проблемах розвитку та виховання дітей раннього віку. В 1946 р., відразу після війни — Марія повертається до Голландії. Вона багато виступала, вела навчальні курси, писала психолого-антропологічні праці.

Останні роки життя вона жила разом із сином у Голландії, країні, яку вона дуже любила, присвячує себе активній громадській та науково-педагогічній діяльності, боротьбі за Мир.
У 1950 їй була присвоєна почесна ступінь доктора, професора Амстердамського університету, крім того, вона очолювала інститут педагогіки ЮНЕСКО в Гамбурзі. На початку 50-х вона пише свої головні праці, багато виступає, веде навчальні курси. Її двічі висували на Нобелівську премію.
У 1951 році відбувся 9-й міжнародний Монтессорі-конгрес в Лондоні. Свій останній навчальний курс 81-річна Марія Монтессорі провела в австрійському місті Інсбрук.:
Maria_Montessori03 Maria_Montessori07

 

 

 

 

 

 

6 травня 1952 р. Марії Монтессорі не стало. На її могилі в маленькому містечку Нордвіг, що поблизу Амстердама, на католицькому кладовищі викарбовано звернення: «Я прошу дорогих моєму серцю дітей, яким все під силу, працювати разом зі мною над встановленням мирних відносин між людьми в усьому Світі».
З 1952 року AMI — Міжнародну Монтессорі-Асоціацію очолив її син Маріо. Він зробив дуже багато для популяризації Монессорі-педагогіки.
Після його смерті  (лютий 1982) президентом AMI стала внучка Марії Монтессорі — Ренільде Монтессорі.  Вона очолює AMI в даний час.
Maria_Montessori08

Окремим файлом:  Pro Montessori2

 

 

 

 

Серед послідовників Монтессорі — відомі психологи. Її учнем був Ерік Еріксон, вона дружила з Жаном Піаже, а Фрейд казав: «Там, де Монтессорі, я не потрібен».

В основі педагогічної системи Монтессорі лежить принцип неприпустимість насильства над дитиною. Дитина для неї — цілісна активна особистість з надзвичайно інтенсивної мотивацією до саморозвитку. Завдання педагога полягає в тому, щоб підготувати розвиваюче середовище і спостерігати за самостійною роботою дитини, пропонуючи свою допомогу лише тоді, коли це необхідно. Дидактичний матеріал, влаштований таким чином, що дозволяє маляті самому виявляти допущені помилки, а це, на думку Монтессорі, розвиває уважність дитини, її відповідальність і впевненість у собі.
Кімната, де займаються діти, розділена на п’ять зон: зону практичного життя, де дитина розвиває навички самообслуговування; зону сенсорного розвитку, де представлені матеріали для розвитку зору, слуху, нюху, дотику і т.п.; математичну, мовну і, нарешті, космічну зону. В останній дитина може задовольнити свою цікавість в області географії, фізики, хімії та інших наук. Дитина сама вирішує, в яку зону їй хочеться піти сьогодні. У садах Монтессорі дітям надають можливості займатися з тими матеріалами, з якими їм в даний момент цікаво і хочеться займатися, довіряючись природі дитини і даючи можливість діяти закладеним в ній творчим силам.
Величезне значення для Монтессорі мала якість допомоги. Вона уважно стежила за тим, з якими посібниками діти займаються охоче, і відбраковувала ті, до яких вони не особливо тягнулися. Всі монтессорі-матеріали виконані з натуральної сировини, навіть з цінних порід дерева.
Вивчаючи послідовність розвитку тих чи інших навичок, Монтессорі помітила, що в природному розвитку дитини можна виділити т.зв. сензитивні періоди, коли найбільш легко і невимушено формуються окремі навички, вміння, уявлення. Більшість сензитивних періодів припадають на перші шість років життя. Так, від народження до шести років у кілька етапів відбувається розвиток мовлення, приблизно з двох з половиною до шести років виникають і закріплюються соціальні навички, період особливої чутливості до сприйняття дрібних предметів припадає на вік приблизно від півтора до двох з половиною років і т.д . Час виникнення, тривалість і динаміка сензитивних періодів трохи різняться у різних дітей. Головний індикатор настання того чи іншого періоду — інтерес дитини до відповідного типу діяльності.
Зараз Монтессорі-педагогіка широко поширена в багатьох країнах. У Росії існують в основному Монтессорі-садки для дітей від 3 до 6 років. Ставлення до цієї педагогічної системі неоднозначне: існує думка, що в ній не приділяється достатньої уваги естетичному вихованню дітей, а також недооцінюється значення рольових ігор для розвитку дитини. Крім того, у багатьох противників цієї системи викликає побоювання звичка дитини самій вирішувати, чим вона хоче займатися в даний момент, а чим ні. Така звичка, на їхню думку, може призвести до проблем адаптації в умовах шкільної дисципліни. Прихильники ж методу стверджують, що діти, виховані за системою Монтессорі, відрізняються самостійністю, акуратністю, відповідальністю, вони вміють ставити цілі і приймати рішення, вони тямущі, дошукуються до суті, а головне — вміють і хочуть бути вільними.

Іще серія її світлин:
Maria_Montessori1Maria_Montessori2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Maria_Montessori3Maria_Montessori4Maria_Montessori5

 

 

 

 

 

 

Montessori1Montessori2Montessori3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M_Montessori01 M_Montessori02 M_Montessori03 M_Montessori04 M_Montessori05 M_Montessori06 M_Montessori07 M_Montessori08 M_Montessori09 M_Montessori10 M_Montessori11 M_Montessori12 M_Montessori13 M_Montessori14 M_Montessori15 M_Montessori16 M_Montessori17 M_Montessori18 M_Montessori19 M_Montessori20 M_Montessori21 M_Montessori22 Maria Montessori M_Montessori24 M_Montessori25 M_Montessori26 M_Montessori27 M_Montessori28 M_Montessori29 M_Montessori30 M_Montessori31 M_Montessori32 M_Montessori34 M_Montessori35 M_Montessori36 M_Montessori37 M_Montessori38 M_Montessori39 M_Montessori40 M_Montessori41 M_Montessori42 M_Montessori43 M_Montessori44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M_Montessori45

 

Аліна БАСОВА. Вершини Марії Монтессорі. «Пані Вчителька» №7 (8) — Липень 2007.

У житті цієї жінки було багато злетів і не було жодного падіння. Марія Монтессорі завжди підкорювала, здавалося, нездоланні вершини, з кожною сходинкою піднімаючись усе вище. Бона змогла досягти блискучого успіху багато в чому, але, одного моменту різко звернувши зі шляху, вона присвятила себе дітям. Тим, хто не знає біографії Марії Монтессорі, здасться, що сенс життя, присвяченого дітям, виражається у власних нащадках. А тим, хто достатньо знайомий з її біографією і не с прихильником її педагогічних теорій, саме тема власних дітей с гарним приводом перекреслити її педагогічний спадок. Сина Марії Монтессорі Маріо велика методика матері не торкнулася на жодному етапі його дитинства. То ким же вона була насправді — поганою матір’ю чи видатним педагогом?
Вершина перша — технічна школа
Марія народилася в невеликому італійському містечку Чіараваллі в сім’ї Алессандро і Рейнільди Монтессорі. Батько був високопоставленим державним чиновником, мати належала до старовинного італійського роду відомих учених Стопані. Розумні, освічені батьки з дитинства спрямовували дочку на реалізацію інтелектуального потенціалу, який у Марії був досить помітним. З початкової школи навчання давалося Марії легко, нічого не викликало труднощів. Задачки з математики не просто розв’язувалися легко, а й викликали значний інтерес у Марії. Вона розв’язувала їх, можна сказати, на кожному кроці, вдома, у школі, вночі під ковдрою.
Одного разу під час відвідування театру Марія закричала на весь театр. Дорослі не нагримали на неї, вирішивши, що захоплення викликало дійство на сцені. І лише той, хто сидів поруч, бачив, що під маленьким промінчиком світла рампи Марія розв’язує складні задачі, і її крик виражав захоплення від знайденого розв’язання.
Її батьки завжди мріяли, щоб їх дочка стала педагогом, але Марія категорично опиралася цьому. Мрії дівчинки були про навчання в гімназії, але на той час в Італії особам жіночої статі відвідувати технічну гімназію заборонялося. Вже тоді було зрозуміло, що Марію не зупинить ніщо. Із надзвичайною наполегливістю, великою упертістю, дисциплінованістю та старанністю тендітна маленька дванадцятирічна дівчинка добилася того, що її прийняли до технічної школи для юнаків. Перший принцип, який формулює для себе Марія на довгі роки, — повага до особистості й можливість вільно розвивати її. Згодом, коли Марія стала відомим педагогом, саме цей принцип, що з’явився в її голові, стане основним для неї.
Вершина друга — медицина
Багато які з біографів Марії Монтессорі називають її кар’єристкою. Всупереч батькам Марія робила все, щоб не стати педагогом. Справді, наприкінці ХІХ століття педагогіка була ледь не єдиним жіночим заняттям, а їй хотілося чи то утвердитися, чи то реалізувати себе в чомусь іншому, чи то довести щось комусь. Не можна сказати, що її дитяче захоплення математикою минуло, але в дівочому віці вона стала більше цікавитися природничими науками. Вона знову поставила перед собою, здавалося б, нерозв’язну задачу — стати дитячим лікарем. У тодішній католицький Італії медицина була привілеєм чоловіків. Але для Марії не існувало недосяжних цілей. Вступивши на медичний факультет Римського університету, вона стає першою в Італії жінкою-лікарем. У 1896 році Марія одержує дозвіл на приватну практику, тоді ж вона вперше стикається з розумово відсталими дітьми. В процесі спостережень Монтессорі помічає, що нікому не потрібні, покинуті діти, повзаючи по килиму, збирають хлібні крихти, то ліплять з них, а то зминають у руках різні фігурки, і це викликає в них інтерес. І вона зрозуміла, що ці діти не мають необхідної обстановки та розвивального середовища, в якому були б сконцентровані знання про світ, база яких має бути закладена в дітях у дошкільному віці. Діти самі, своєю природою, підказали Марії зміст нової теорії про найважливішу роль моторики в розвитку дитини. І от ці малюки кардинально змінюють життя успішного вченого Марії Монтессорі, а згодом, завдяки їй, і весь світ.
Маріо Монтессорі — чергова вершина чи фатальна помилка?
Часто кохання стає перепоною для багатьох життєво важливих речей. Так сталося і з Марією: загрозою її стрімкій кар’єрі став роман з колегою — доктором Джузеппе Монтесано. Через деякий час у них народжується син. Деякі біографи Марії Монтессорі стверджують, що Монтесано не захотів одружуватися з нею, оскільки завжди хотів мати дружину, яка цілком віддає себе сім’ї, а не роботі. Інші вважають, що рішення не укладати шлюб було їх спільним рішенням, оскільки обом успішним ученим на той час сімейні узи лише заважали. І з величезною часткою романтики й поваги, на знак доказу істинності своїх почуттів, вони пообіцяли одне одному ніколи не брати шлюбу. Цю обіцянку виконала лише Марія, а Монтесано, не стримавши слова, одружився, але до кінця залишався поряд з Марією в роботі. Пристрасть і обов’язок, романтика і чесність, звичайно, захоплюють, однак що ж робити з дитиною? Адже зробити кар’єру в медицині, продовжувати громадську діяльність бездоганна Марія, ставши матір’ю без чоловіка, абсолютно не могла. Не слід забувати, що все це відбувалося в релігійній Італії, а католицька церква досить суворо ставилася до подібних речей. Тому майже відразу після свого народження Маріо Монтессорі відправили в село до названих батьків. До 15 років він ріс у родині робітників, а навчався в інтернаті.
Вперше Марія і Маріо зустрілися через такий зачний проміжок часу. І навіть тоді Марія не наважилась сказати йому, що вона його мати, представившись тіткою. Згодом, згадуючи це, Маріо скаже, що вона відразу здалася йому доброзичливою та привітною. А коли зрілий чоловік усе-таки дізнався правду, за його словами, це були хвилини великого щастя. Саме цей факт завжди найбільше обговорюється педагогами, психологами, соціологами та психоаналітиками: чи могла велика Марія Монтессорі досліджувати та створювати теорії з виховання й розвитку дітей, якщо сама фактично не лише не була матір’ю, але й добровільно зреклася цього. І як же ставитися до педагогічних теорій і практикумів, написаних жінкою, яка позбавила власну дитину матері? Саме над цим розмірковують прихильники теорії і з цього приводу злословлять її супротивники.
Вершина третя — значний «розбіг»
Марія була активною правозахисницею, особливо коли справа стосувалася прав жінки. Вона була представницею жінок Італії на багатьох світових з’їздах феміністок. Ніколи не відмовляючись виступити з доповіддю з теми захисту світу чи жінок, вона стала популярною в усій Європі. Але все-таки ідея, народжена першими експериментами над розумово відсталими дітьми, не давала Марії спокою. Вона стала директором ортофренічної школи в Римі, взявши експериментальний термін у три місяці, вважаючи його своєрідним «розбігом», обіцяючи створити справжній прорив. І прорив справді був вражаючим, навіть для наших сучасників. Насамперед Марія взялася не за дітей, а за вчителів і весь персонал, змінюючи їх звички та поведінку. За новими правилами, на дітей ніхто не гримав, їх не били, не карали, до них почали ставитися «з цілковитою повагою». Новий директор, створюючи навколишню обстановку, яка мала бути комфортною для дітей, проводила заняття, на яких діти вчилися правильно поводитися, підтримувати себе та навколишню обстановку в порядку. Створивши спеціальне розвивальне середовище та розробивши нові посібники для дітей з обмеженими здібностями, вона поступово кинула в шок своїх сучасників. Комісія з представників міністерства освіти, члени ліги міської ради оцінювали роботу Марії. Її школа та її колеги були оцінені дуже високо, особливо після того, як її діти склали іспити звичайної школи. Щаслива й горда своїм результатом, Марія заявила: «Якщо мої слабоумні діти можуть так легко наздогнати нормальних, значить, нормальні за нинішньої системи зовсім не розвиваються!» В 1901 році вона повернулась до університету. Тепер її найбільше цікавили психологія та філософія.
У 1904 році вона одержала звання професора антропології й очолила кафедру гігієни в одному з нечисленних жіночих коледжів. Однак, відмовившись від науки, в 1907 році Марія відкрила дитячий заклад нового типу, який до сьогодні шанують і знають італійці — Casa dei Bambini (Будинок дитини). Відтоді вона почала втамовувати жагу допомоги дітям усіх верств населення. У передмісті Рима Сан-Лоренцо діти фабричних робітників, замість брудних вулиць і безпритульного швендяння по вулицях, одержали можливість навчатися. У наданому та відремонтованому приміщенні Марія почала впроваджувати свої ідеї та підтверджувати всі свої теорії про маленьких дикунів, скажімо відверто, супроти їх волі. Переклавши це на себе, кожен педагог зрозуміє, наскільки це важко. Малолітніх хамів, які так і намагалися нагрубити вчителям, спеціально зламати меблі, пошкодити посібники, переліплювали заново, за методиками Марії. Хтось скаже, що це неможливо, однак через кілька місяців найприскіпливіші члени комісії (які також з недовірою ставилися до експериментів Монтессорі) просто розпачливо розводили руками. І захоплено писали найутішніші відгуки з рекомендаціями для всіх щодо впровадження методу Марії.
Найвищий пілотаж
Після загального обожнювання і захоплення на батьківщині італійку визнають американці. У неї з’явилося багато прихильників, які намагалися допомогти їй. У 1913 році винахідник телефону Олександр Грейам Белл та його дружина Мейбл разом з опікою дочки президента Вудро Вільсона Маргарет заснували у Вашингтоні й почали спонсувати Освітню Монтессорі-асоціацію. Марія, набуваючи популярності, почала виступати в Карнегіхолі, а потім на панамсько-тихоокеанській міжнародній виставці в Сан-Франциско. Вона довела всім дієвість своїх методик, одержавши дві золоті медалі у сфері освіти.
І почався стрімкий злет. Вона мандрувала по всьому світу, переконуючи у своїх методиках, підкоряючи уми. Надійшло запрошення організувати дослідницький інститут в Іспанії, курс лекцій з педагогіки в Лондоні… Було відкрито школи Монтессорі в Новій Зеландії, Індії та Китаї. І ось він, найвищий пілотаж — уряд Італії в 1922 році призначив її державним інспектором шкіл. Всесвітнє визнання, успіх і слава примножилися довгоочікуваним визнанням сина.
Маріо стає прихильником справи матері та її найближчим помічником. Для нього до кінця днів справа матері стає також і його справою. Узимку 1923 року Маріо надсилає листа Беніто Муссоліні, де повністю й чітко описує важливість відкриттів Монтессорі, переваги її теорій і необхідність їх просування. Після цього листа Муссоліні зустрічається з Марією. Її методики переконали його, і він субсидує курси для перепідготовки вчителів, а також для відкриття нових шкіл. Але з посиленням впливу фашизму в Італії теорії про вільний розвиток особистості все більше втрачали сенс. Школи позбавлялись субсидій уряду та насильно закривались. Монтессорі не могла ні зрозуміти цього, ні пережити: в 1934 році Марія і Маріо покинули Італію.

Вона жила в Іспанії, Голландії. У 1939 році Марія разом із сином поїхала читати лекції до Індії. Махатма Ганді та Рабіндранат Тагор украй прихильно ставились до ідей Марії та заохочували її діяльність з організації в Індії Монтессорі-шкіл. Звертаючись до неї, Ганді писав: «Ви дуже вірно помітили, що, якщо ми хочемо досягти справжнього миру в цьому світі та якщо хочемо вести справжню війну проти війни, то повинні розпочати з дітей; якщо вони виростуть, зберігши свою природну чистоту, нам не потрібно буде боротися, не потрібно буде приймати порожні, безплідні революції… і врешті-решт весь світ сповниться миром і любов’ю, яких він свідомо й несвідомо жадає».

Після вступу Індії (як британської колонії) у Другу світову війну Марію та Марвіо інтернували як громадян держави-ворога, але вони фактично продовжували працювати.
Після війни Монтессорі повернулися до Голландії, де її ідея розвитку вільної особистості мала неабияку популярність. Вона багато говорила і писала про важливість освіти як головний засіб упровадження у свідомість майбутніх поколінь ідей миру. Ці зусилля були нагороджені: Монтессорі тричі висували на Нобелівську премію миру — в 1949, 1950 та 1951 роках.
Теорія Монтессорі завжди стверджувала, що помилка педагогів — це небажання зрозуміти велику здатність дітей всотувати культуру, навички, знання. Що відсталість дітей — це проблема аж ніяк не медична, а педагогічна. Вона довела це, змінивши свою медичну кар’єру на педагогічну. На питання про створення своїх ідей вона відповідала: «Я дивилася на дітей, і вони вчили мене, як саме слід навчати їх». Марія Монтессорі померла в Голландії в 1952 році.
Вершини? У чому вони? Визначити досить важко. Сперечатися про методики Монтессорі, мабуть, не перестануть ніколи. В усьому світі нараховуються тисячі шкіл, асоціацій, центрів імені Монтессорі. На італійських купюрах в 1000 лір до появи євро було викарбовано усміхнену Марію. І багато хто цитує висловлювання Папи Павла VI про велич цієї жінки. А хтось докоряє, що досі жодному біографу не вдалося дізнатися ім’я тих провінційних селян, які виховували єдиного сина найвидатнішого у світі педагога. Але судити не нам, адже результат її життя в багатьох маленьких дитячих серцях підкріплений величезною, хоча й запізнілою, любов’ю сина, який вклонявся величі ідей матері, та і їй самій. Взято звідси: http://journal.osnova.com.ua/article/3128-Вершини_Марії_Монтессорі

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>